Задуманий як цикл подорожніх нарисів, присвячених місцям бойової слави Нестора Махна, твір став своєрідною сагою про ще одне втрачене — рокенрольне — покоління, на чию долю випали тектонічні розломи геополітичних змін кінця ХХ — початку ХХІ століття. Слід зазначити, що відтоді його неодноразово перевидавали різними мовами й у різних країнах. Утім, пропонована книжка все ж є унікальною, адже її останній розділ щойно написаний: через десять років автор знову відвідує ті ж місця, проте цього разу атмосфера — як і в часи Нестора Івановича — просякнута війною. Коло замкнулося.

«Так сталося, що саме свобода — її потреба, її розуміння, її усвідомлення — робить нас усіх у нашій країні ворогами, примушує нас ненавидіти одне одного, більше того — примушує нас одне одного знищувати. Я зовсім не схильний впадати в дидактику й стверджувати, що ми виявилися до неї не готовими, що свободи виявилося забагато, що ми не здатні дати їй раду, що ми не в стані її контролювати. Свободи не буває забагато. Просто замало буває нашого серця. І нашого розуму»